Спортивній Донбасс
21 жовтня 1961 року фінішував чемпіонат СРСР з футболу і вперше в історії радянського футболу була порушена гегемонія російських клубів, коли чемпіоном Союзу під керівництвом російського тренера (!!!) В’ячеслава Соловйова стало київське «Динамо».
Росії було не просто проковтнути цю гірку пігулку. Більше за те – найбільш адекватні російські фахівці розуміли, що цей успіх – надовго. Про це ми поговоримо пізніше, а зараз хотів би зауважити, що й футбольна Луганщина була причетна до першого українського «золота» в радянськиій футбольній історіографії. Давайте прослідкуємо цей луганській, або навіть дещо ширше – донбаський слід першого українського чемпіонства.
Хоча основним воротарем «Динамо»-1961 був неперевершений Олег Макаров, дублером у нього був тоді ще молодий Леонід Клюєв. Майже всю свою футбольну кар’єру вихованець мелітопольського футболу провів на Донбасі. З ним луганська «Зоря» виходила у «Вищу лігу» радянського чемпіонату, з ним вона закріпилася там, радував він своєю майстерністю вболівальників донецького «Шахтаря». Всього на Донбасі чемпіон СРСР (невпевнений в наявності «золотої» медалі у Леоніда Клюєва, бо у складі чемпіонського «Динамо»-1961 він провів лише 4 матчі, а «жмотисте» радянське спортивне керівництво в ті часи виписувало медалі і супутні «блага» лише при наявності не менше 50% проведених матчів) провів 14 сезонів (!!!), з яких сім – у луганській «Зорі».
В захисті більше за всіх відіграв Микола Кольцов (28 ігор). Тому він точно медаль отримав. Миколу Михайловича потім назвуть тренером чемпіонів світу, тому що він у харківському спортінтернаті підготував перших в історії світового футболу чемпіонів світу серед молоді 1977 року – Сергія Балтачу, Володимира Бессонова, Віктора Каплуна, Валентина Крячко, за що отримав звання заслуженого тренера України. Не забуваємо, що Сергій Балтача починав грати у Валерія Сидорова в Маріуполі. Пізніше у тому ж інтернаті Микола Кольцов підготував майбутню зірку донецького «Шахтаря» й всього українського футболу Андрія Канчельскіса.
Однозначною зіркою того київського Динамо» був вихованець закарпатського футболу Йожеф Сабо. Через десять років він один сезон зіграє у «передчемпіонській» луганській «Зорі», а потім дебютує на тренерському містку саме у луганської «Зорі», посівши з нею в не найкращі часи луганського футболу 9 місце у радянській «вищці» зразка-1977.
Ще одніє зіркою «Динамо»-1961 був півзахисник Юрій Войнов. Ні, він не грав у «Зорі» і не тренував її. Зате він плідно працював головним тренером друголігового миколаївського «Суднобудівника», з яким вийшов у півфінал Кубку СРСР1969 і це було найвище досягнення команд «Другої ліги» союзного чемпіонату, за що футболістам було присвоєно звання «Майстер спорту СРСР». У чвертьфіналі того Кубку «Суднобудівник» у Москві буквально «знищив» одну з найсильніших російських команд — зіркове московське «Торпедо» з геніальним Єдіком Стрельцовим у складі. А відбирав м’ячі у «Стрільця» і не давав йому розвернутися в центрі поля не хто інший, як вихованець лисичанського футболу Микола Курінний – один з навідоміших футболістів в історії Лисичанська та Сєверодонецька. Пізніше Юрій Войнов був запрошений у донецький «Шахтар», де протягом двох сезонів очолював цей клуб.
А ще в півзахисті «Динамо»-1961 грав такий собі Володимир Сорокін – ще один російський легіонер «Динамо». На його рахунку лише три матчі, але ж вони були… По закінченні сезону Сорокін пішов якраз у донецький «Шахтар», де провів шість сезонів, вигравав радянський Кубок, провівши 156 матчів(!!!) в складі донечан.
Як не сказати про дует Валерій Лобановський-Олег Базилевич. Не буду розпинатися про легенд українського футболу, скажу лише, що обидвоє потім два сезони провели у складі донецького «Шахтаря», а Олег Базилевич тренував пізніше й донецький «Шахтар», й луганську «Зорю». До речі, декілька матчів луганська «Зоря» під керівництвом Олега Базилевича провела на весняному турнірі в Сєверодонецьку в 1984-му, де вашому авторові посчастило трішки поспілкуватися з Олегом Петровичем. Не будемо забувати, що Олег Базилевич у зірковому для Луганщини сезоні-1972 тренував… кадіївський «Шахтар» у «Другій лізі» союзної першості.
Ось такий він донбаськиій слід першого українського чемпіонства у радянському футболі зі всіма його «чорно-білими» сторінками!
Далі буде!?
Олександр Мазан, спостерігавший за матчами того «Динамо» з люльки, 21 жовтня 2021 року
