«История и краеведение Донбасса» (выпуск 354)
На мій погляд, написані 95 років тому нашим великим земляком Володимиром Сосюрою оядки «Такий я ніжний, такий тривожний…» як ніякі інші характеризують образ
Сосюри – одного з найліричніших поетів України й – одночасно – великого борця за Україну. Так він назвав свій вірш, датований 1923 роком, який я й пропоную вашій увазі.
ТАКИЙ Я НІЖНИЙ, ТАКИЙ ТРИВОЖНИЙ
Моя осінняя земля.
Навколо вітер непереможний
Рев й гуля.
І хвилі моря, далекі й близькі,
Мені шумлять.
Там стелить сонце останнім блиском
Кривавий шлях.
Криваві пальці тремтять… О зоре,
Постій, не йди!
Але шумує далеке море
І мла… і дим…
Такий я ніжний, такий тривожний,
Моя осінняя земля.
Навколо вітер непереможний
Реве й гуля…
1923
Олександр Мазан, 4 грудня 2018 року
