«История и краеведение Донбасса»
«Лисичанский музей истории горного дела Донбасса»
«Лисичанскуголь»
«ЛИСИЧАНСКИЙ МУЗЕЙ ИСТОРИИ ГОРНОГО ДЕЛА ДОНБАССА» ПРЕДСТАВЛЯЕТ (выпуск 42)
(початок – у попередньому випуску)
«Пісня, віддана народові»
… Володимир Миколайович Сосюра народився 6 січня 1898 року на станції Дебальцеве (тепер Донецької області) в родині рисувальника. Згодом, після тяжких поневірянь та тривалих мандрів, у пошуках кращого життя сім’я переїхала у Третю Роту (селище Верхнє – теперішній Лисичанськ Луганської області), де й минуло дитинство та юність майбутнього співця. Неспокійний характером, гострий на слово й разом з тим обдарований поетичним чуттям, Микола Володимирович Сосюра – батько майбутнього поета – ледве зводив кінці з кінцями. Ось чому він брався за кайло й спускався у шахту добувати вугілля, писав за п’ятак «прошенія» селянам до суду, був землеміром, чорноробом, учителем.
Володимир Сосюра розпочав освіту в п’ятирічній, так званій двокласній міністерській школі. Після смерті батька юнак змушений був на деякий час перервати навчання.
На щебінь часто ми до Сущенка ходили,
За це платили нам щоденно четвертак…-
( у ті часи – на початку минулого сторіччя — «четвертаком» називали монету вартістю у 25 копійок. Пізніше – уже в 50-80-х роках «четвертаком» стали називати купюру у 25 радянських рублів. Отак знецінилось життя за декілька десятків років Радянської влади у Верхньому-Лисичанську – прим. Олександр Мазан)
писав він згодом, згадуючи ті далекі сумні часи. Нарешті Володимира Сосюру, який блискуче склав вступні екзамени, вдалося влаштувати учнем-стипендіатом у Кам’янське сільськогосподарське училище поблизу станції Яма (тепер – Сіверськ Донецької області), де він навчався три роки.
Агрономом Сосюра не став, хоча трепетна любов до землі, до всього живого і сущого в світі була органічною потребою його ніжної тривожної душі.
Я закоханий в синь океану,
В свіжий дух, що пливе од ріллі,
А ще дужче – у зорі рум’яні,
Рідні зорі моєї землі, —
писав пізніше поет. Саме ця велика любов, яка рано пробудилася, змушувала допитливого школяра якось по-іншому дивитися на світ, знайти у буденному незвичайне, у звичайному – особливе. Це казкове чудо перетворення називається ПОЕЗІЄЮ, і до своєї милої країни ПІСНІ юний Сосюра вирушив у чотирнадцять літ.
Перші літературні спроби припадають на роки імперіалістичної (так тоді комуністи називали Першу світову – прим. Олександр Мазан) війни… Він починає співробітничати в бахмутській «Народной газете», лисичанських «Голос Рабочего» и «Голос труда». Треба сказати, що творчість Володимира Сосюри вже з самого початку розвивалась під благотворним впливом класичної російської та української поезії… Вже на Сосюру-школяра особливе враження справила наснажена романтикою волелюбної борні поезія Михаила Лермонтова, Тараса Шевченка, народна пісня.
Та ось ударив грім революції. Володимир Сосюра сприйняв Жовтень ( у радянські часи «Жовтнем» називали не нинішній місяць року жовтень, а так звану Велику Жовтневу революцію 7 листопада 1917 року – прим. Олександр Мазан), як торжество правди трудящих… Спочатку юнака бачимо в рядах червоних повстанців Лисичанського содового заводу (тоді він називався «Донецьким содовим заводом» і був розташований у тодішньому Верхньому — прим. Олександр Мазан),серед робітничих дружинників, що вирушили на бій з калединцями та кайзерівськими окупантами:
На захід ідуть легіони,
І що нам кохання і смерть?
Повітрям тугим і червоним
Серця переповнено вщерть…
(далі буде)
Олександр Мазан, фахівець «Лисичанського музею історії гірничої справи Донбасу», 11 жовтня 2018 року
