«История и краеведение Донбасса»
«Лисичанский музей истории горного дела Донбасса»
«ЛИСИЧАНСКИЙ МУЗЕЙ ИСТОРИИ ГОРНОГО ДЕЛА ДОНБАССА» ПРЕДСТАВЛЯЕТ (выпуск 138)
Проект «Історія та краєзнавство Донбасу» пропонує вашій увазі книгу Валерія Волковинського «Батько Махно», яка вийшла у 1992 році та не втратила своєї актуальності до сьогодення. Постать Нестора Махна в нашій історії – одна з найбільш неоднозначних. Можливо, цей матеріал відкриє для широкого читача деякі сторінки життя «Батьки Махна». Ця книжка є доступною в бібліотечній мережі Лисичанська.
Валерій Волковинський
Товариство «Знання». Серія 1 «Час», №3
Бібліотека журнали «Пам’ятки України». Серія 1 «Українське відрождення: історія і сучасність», №3
Київ, 1992, тираж 24 882 примірники
(продовження)
ПРОТИ ВСІХ ВЛАД І РЕЖИМІВ (частина 3)
… На цьому етапі доля звела Махна з «анархістською Жанною д’Арк» — Марусею Никифоровою. Ця худорлява жінками з тонкими рисами обличчя, незламною силою духа та відчайдушною рішучістю в очах впродовж усього 1917 року практично затьмарювала Нестора Махна. Подвиги Никифорової та очолюваного нею загону були відомі на всю Україну. Їх біографії були дещо схожі. Вона входила до партії анархістів з 1903 року. У 1908 році за вбивство урядника Маруся була засуджена на 20 років каторги. Однак їй вдалося втекти й емігрувати до Парижа, де вона пробула аж до повалення самодержавності в Російській імперії. Повернулася на батьківщину майже одночасно з Махном і в Олександрівську (тодішнє Запоріжжя – прим. Олександр Мазан) розпочала активну діяльність. Створивши революційний загін, Маруся Никифорова стала фактично повновладною господаркою в Єлісаветградському (Єлісаветград – нинішній Кропивницький – прим. Олександр Мазан) та Олександрівському повітах. Тому, хто не виконував накази Никифорової, загрожувала смертна кара. Місцеві органи, що ігнорували її вказівки, негайно розганялися. Така доля спіткала голову Єлісаветградської ради. Офіцерів, буржуїв та поміщиків Никифорова часто розстрілювала власноручно. За її розпорядженням на поміщиків накладалася солідна контрибуція, а її загін регулярно проводив реквізиції продовольства і грошей як у державних установ та організацій, так і населення. Никифорова постійно повторювала фразу: «Робітники та селяни повинні якнайшвидше взяти в свої руки все, що ними було створено впродовж багатьох століть, і розпоряджатися ним у своїх інтересах».
Влада спробувала в 1917 році вгамувати Марусю Никифорову й уповноважений Тимчасового уряду Російської імперії в Олександрівському повіті Михно навіть заарештував настирну анархістку. Проте революційні загони, в тому числі й «Чорна гвардія» Махна, прийшли їй на допомогу і звільнили.
Отже, якщо ідейним наставником Нестора Махна був Петро Аршинов, то перші практичні уроки втілення революційного вчення в життя йому дала Маруся Никифорова. В майбутньому «Батькові Махнові» вдалося обійти Марусю, ставши першою і найбільш популярною людиною як серед селянства півдня тодішньої Російської імперії, так і серед анархістів.
(далі буде)
Олександр Мазан, фахівець «Лисичанського музею історії гірничої справи Донбасу» ПАТ «Лисичанськвугілля», 4 листопада 2018 року
