«История и краеведение Донбасса», «Лисичанскуголь»
В рамках волонтерського проекту підтримки «Донецького обласного краєзнавчого музею» та «Музею історії гірничої справи Лисичанського кам’яновугільного району» «Історія та краєзнавство Донбасу», а також в рамках ініціативи «Сосюра-Фест» «Свій Погляд» пропонує чергову роботу нашого видатного земляка Володимира Сосюри – вірш «Падають сніжинки лагідно і млисто», який колишній лисичанський шахтар написав 90 років тому – у 1927 році.
ВОЛОДИМИР СОСЮРА
ПАДАЮТЬ СНІЖИНКИ ЛАГІДНО І МЛИСТО
На моє обличчя, на сліди мої.
І уже здається, ніби я не в місті,
А навколо мене все гаї, гаї.
Що це? Може сниться? Десь дзвенять трамваї…
Що це? Може сниться? Десь авто загув…
Ні, це тільки вітер дерева хитає
Та сліди глибокі ззаду на снігу.
Де ж мій сон, де дійсність? В чоло чорні віти,
Поміж ними сонці на стволах печать…
… Шум юрби навколо, наче в лісі вітер,
По панелі кроки радісно звучать.
Я іду до клубу. Над столом червоним
«Що зробив?» спитають очі Ілліча.
І скажу йому я, що хожу в райшколу,
Що до нього тільки мої думи мчать.
Усміхнуться очі. Й слухати я стану,
Що до нас говорить у листі ЦК.
І здається, чоло… моє чоло гладить
Ніжна і прозора Леніна рука.
1927
Олександр Мазан, прес-служба ПАТ «Лисичанськвугілля», 28 грудня 2017 року
