МОТИВИ ЛІРИКИ ВОЛОДИМИРА СОСЮРИ (частина 1)

«Історія і краєзнавство Донбасу» (випуск №523)

(до 60-річчя створення роману «Третя Рота»)

У 2007-му в Харкові у видавництві «Ранок» вийшов навчальний посібник Галини Корницької «Українська література. 10 клас. Плани-конспекти уроків». У посібнику, зокрема, є й план-конспект уроку №64 «Мотиви лірики Володимира Сосюри». Зокрема, пропонується так побудувати хід уроку:

Літературний монтаж із віршів Володимира Сосюри «Моя душа, як арфа золота, як і завжди, у льоті років юна»:

1-й учень

Співа душа моя, прозора і крилата,

Любові сповнена до всього і до всіх…

І кожного обнять я хочу, наче брата,

У райдузі пісень закоханих моїх.

 

2-й учень

Нехай цвітуть про тебе співи.

Тебе люблю без краю я,

Мій край веселий і щасливий,

Вітчизно зоряна моя…

 

3-й учень

Горіть і боріться! Без сонця любові

У серці й природі лиш тьма навкруги.

 

1-й учень

Любіть свій край – це для народу жити,

Боротися за юне, за нове.

Любіть свій край – це значить все любити,

У чім його святе ім’я живе.

 

1-й учень

І ллються з серця радісні пісні

Про дивний світ, що зір мені чарує,

І все кругом таке близьке мені,

І все кругом усім єством люблю я.

 

2-й учень

Знаю я: моє не згасне ім’я

На прийдешній сонячній путі –

Кров свою віддав пісням моїм я,

Що мене продовжить у житті.

 

Як гімн рідному краю, який, переборюючи неймовірні труднощі, відстоює свою волю і національну гордість, сприймається вірш Володимира Сосюри «Любіть Україну». Він написаний у рік повного визволення  України від німецько-фашистських загарбників (1944). Поет відтворює образ «вишневої України», змальовує красу її природи, звитяжну історію, волелюбний народ з багатою культурою і солов’їною мовою. Анафора «любіть Україну» — це щирий і безпосередній заклик до всіх співвітчизників, бо «для нас вона в світі єдина, одна». Декому можуть здатися незрозумілими слова поета:

Не можна любити народів других,

Коли ти не любиш Вкраїну!..

Але згадаймо слова Біблії про те, що коли хто каже, що любить Бога, і при цьому ненавидить брата свого, то він говорить неправду. Як можна любити і розуміти чужу культуру, якщо не любиш і зневажаєш свою рідну!…

Можливо, саме через ці слова вірш був заборонений, а його автор підданий нещадній критиці й осуду за «буржуазний націоналізм». Любов до України виражається у вірші світлими барвами, виразними деталями, порівняннями: краса її «вічно жива і нова», мова її «солов’їна», вона – «як сонце і вітер», як «пісня», вона – «у квітці», «в пташині», «в електровогнях», «у дитячій усмішці».

Вічність, нетлінність, безсмертя народу і культури розкривається порівнянні його з купиною – вічнозеленим біблійним кущем, що горить і не згоряє…

(далі – буде)

Олександр Мазан, 8 січня 2019 року

Запись опубликована в рубрике х История и краеведение Донбасса х. Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.