«Історія і краєзнавство Донбасу» (випуск №523)
(до 60-річчя створення роману «Третя Рота»)
У 2007-му в Харкові у видавництві «Ранок» вийшов навчальний посібник Галини Корницької «Українська література. 10 клас. Плани-конспекти уроків». У посібнику, зокрема, є й план-конспект уроку №64 «Мотиви лірики Володимира Сосюри». Зокрема, пропонується так побудувати хід уроку:
Літературний монтаж із віршів Володимира Сосюри «Моя душа, як арфа золота, як і завжди, у льоті років юна»:
1-й учень
Співа душа моя, прозора і крилата,
Любові сповнена до всього і до всіх…
І кожного обнять я хочу, наче брата,
У райдузі пісень закоханих моїх.
2-й учень
Нехай цвітуть про тебе співи.
Тебе люблю без краю я,
Мій край веселий і щасливий,
Вітчизно зоряна моя…
3-й учень
Горіть і боріться! Без сонця любові
У серці й природі лиш тьма навкруги.
1-й учень
Любіть свій край – це для народу жити,
Боротися за юне, за нове.
Любіть свій край – це значить все любити,
У чім його святе ім’я живе.
1-й учень
І ллються з серця радісні пісні
Про дивний світ, що зір мені чарує,
І все кругом таке близьке мені,
І все кругом усім єством люблю я.
2-й учень
Знаю я: моє не згасне ім’я
На прийдешній сонячній путі –
Кров свою віддав пісням моїм я,
Що мене продовжить у житті.
Як гімн рідному краю, який, переборюючи неймовірні труднощі, відстоює свою волю і національну гордість, сприймається вірш Володимира Сосюри «Любіть Україну». Він написаний у рік повного визволення України від німецько-фашистських загарбників (1944). Поет відтворює образ «вишневої України», змальовує красу її природи, звитяжну історію, волелюбний народ з багатою культурою і солов’їною мовою. Анафора «любіть Україну» — це щирий і безпосередній заклик до всіх співвітчизників, бо «для нас вона в світі єдина, одна». Декому можуть здатися незрозумілими слова поета:
Не можна любити народів других,
Коли ти не любиш Вкраїну!..
Але згадаймо слова Біблії про те, що коли хто каже, що любить Бога, і при цьому ненавидить брата свого, то він говорить неправду. Як можна любити і розуміти чужу культуру, якщо не любиш і зневажаєш свою рідну!…
Можливо, саме через ці слова вірш був заборонений, а його автор підданий нещадній критиці й осуду за «буржуазний націоналізм». Любов до України виражається у вірші світлими барвами, виразними деталями, порівняннями: краса її «вічно жива і нова», мова її «солов’їна», вона – «як сонце і вітер», як «пісня», вона – «у квітці», «в пташині», «в електровогнях», «у дитячій усмішці».
Вічність, нетлінність, безсмертя народу і культури розкривається порівнянні його з купиною – вічнозеленим біблійним кущем, що горить і не згоряє…
(далі – буде)
Олександр Мазан, 8 січня 2019 року
