МОТИВИ ЛІРИКИ ВОЛОДИМИРА СОСЮРИ (частина 2)

«Історія і краєзнавство Донбасу» (випуск №524)

(до 60-річчя створення роману «Третя Рота»)

У 2007-му в Харкові у видавництві «Ранок» вийшов навчальний посібник Галини Корницької «Українська література. 10 клас. Плани-конспекти уроків». У посібнику, зокрема, є й план-конспект уроку №64 «Мотиви лірики Володимира Сосюри». Зокрема, пропонується так побудувати хід уроку:

Літературний монтаж із віршів Володимира Сосюри «Моя душа, як арфа золота, як і завжди, у льоті років юна»:

(продовження)

2-й учень

Щоб розцвіли усмішки щирі,

Щоб їх не стерли грози злі,

Яке це щастя – жить у мирі

І в вічній дружбі на землі!

 

3-й учень

Любіть Україну у сні і наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.

 

1-й учень

Любіть у труді, у коханні, в бою,

Як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою

І вічні ми будемо з нею!

 

2-й учень

Лиш у труді живе людина,

А без труда її нема.

 

3-й учень

Я люблю вічний гомін у місті,

Що у серці народжує спів,

Наші села широкі, барвисті,

У вінках ароматичних садів.

 

1-й учень

І міста, і зорі, й небо голубе…

В радості і в горі я люблю тебе.

Я іду з тобою до життя вершин.

О, яке це щастя, що і я твій син!

 

2-й учень

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

Лиш приходить подібне кохання…

В день такий розцвітає весна на землі

І земля убирається зрання…

 

3-й учень

Моя душа – як арфа золота,

Як і завжди, у льоті років юна.

Коли твої всміхаються вуста,

Моя любов її торкає струни…

 

Інтимна лірика Володимира Сосюри – це бездоганне джерело красивих і ніжних почуттів, висловлених у прекрасній поетичній формі. Такі почуття відносять людину на вищий щабель духовності. Щирість, задушевність, яскрава, емоційно наснажена образність, оспівування найяскравіших миттєвостей людського буття – такі основні риси ліричних поезій Володимира Сосюри. «Так ніхто не кохав», «Білі акації будуть цвісти», «Коли потяг у даль загуркоче», «Васильки» — ці поезії назавжди увійшли до класичного фонду інтимної лірики нашої літератури.

Вірш «Так ніхто не кохав», присвячений першій дружині поета Вірі, абсолютизує почуття кохання, підносить його на планетарний рівень. Душа моя настільки захоплена цим почуттям, що йому здається – воно єдине за всю історію людства.

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

Лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі

І земля убирається зрання..

 

Здається, що й сама земля сповнена щастям великої любові, від якої перехоплює подих. Краса душі ліричного героя розкривається в його зворушливому любовному освідченні, у звертанні до людей, до «зір ясних» і «тихого місяця».

Для своєї обраниці ліричний герой готовий вчинити незвичайне («Я для неї зірву Оріон золотий»), бо справжнє велике кохання робить людину сильною, здатною вершити дивовижні діла.

Сосюра часто вдається до свого улюбленого прийому обрамлення. На початку і в кінці вірша повторююється не одна, як звичайно, а дві строфи, в яких поет висловлює схвильованість закоханого, з трепетною ніжністю говорить про кохану, про розквітлу землю, яка одягає найкращі шати. В натхненних рядках він славить вірну і неповторну любов, складає хвалу людині…

(далі – буде)

Олександр Мазан, 8 січня 2019 року

Запись опубликована в рубрике х История и краеведение Донбасса х. Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *