МИХАЙЛО  ЦАРИННИК. «МОЯ РІДНА «СОДІВСЬКА» (частина 5)

«История и краеведение Донбасса» (выпуск 410)

Книга (науково-популярне видання) Михайла Царинника «Моя рідна «содівська» вийшла п’ять років тому (у 2013-му) в видавництві ТОВ «Лисичанська друкарня» російською мовою (???) обсягом 191 сторінка та накладом 100 примірників (на жаль). Це перше подібне видання «Колиски Донбасу», яке презентує непросту та дуже цікаву та насичену 120-річну історію однієї школи,

 яка зараз носить назву «Лисичанська загальноосвітня школа №2». Тому вважаю, що видання та його автор достойні того, щоби бути присутніми не тільки накладом 100 примірників у декількох бібліотеках Лисичанська і не тільки російською мовою, а й у всесвітній мережі інтернету. Книга публікуватиметься частинами.

(початок книги – у попередньому випуску)

1907 РІК

Бахмутський  повітовий «ісправнік» в рапорті Єкатеринославському губернаторові 4 січня 1907 року доповідав, що «чинами поліції «Донецького содового заводу» у колишнього вчителя Олександра Наумовича Кірста та вчительки Зінаїди Петрівни Нагорної, за наявними відомостями, відбулися обшуки…»   У них на квартирах була знайдена політична література. Знайдена література, як повідомляв «ісправнік», «має ознаки політичного злочину». Тому вона була направлена начальнику Єкатеринославської жандармської управи…

(далі буде)

 

 Олександр Мазан, 13 грудня 2018 року

Запись опубликована в рубрике х История и краеведение Донбасса х. Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.