«ДРІБНИЦЯ» РОЗМІРОМ З КОЛОДУ. ЩЕ РАЗ ПРО КОНЧИНУ ЕКС-ФУТБОЛІСТА ЛУГАНСЬКОЇ «ЗОРІ» ОЛЕКСАНДРА АВЕР’ЯНОВА

Спортивный Донбасс

В Росії від тяжкої хвороби помер «Майстер спорту СРСР» та «Заслужений тренер Росії» з футболу Олександр Авер’янов. Численні російські ЗМІ повідомили про цей факт, традиційно мавпуючи один одного. «Мавпа», як відомо, хоч і розумна, але все ж таки тваринка. Тому вона й повідомила російському футбольному «обивателю», що причина смерті видатної футбольної людини нікому невідома, хоча всі знають про тяжку і, як мінімум, шестирічну хворобу Олександра Миколайовича. ТаТоТаке. Ці ж ЗМІ повідомили про досягнення Олександра Миколайовича як футболіста, та як тренера, але при цьому «мавпи» жодним словом не «абмолвілісь» про українську частину футбольної кар’єри Авер’янова. Де «мавпи», а де Мікеланджело Буонаротті з його легендарним афорізмом «Досконалість складається з дрібниць». Саме таку «дрібницю», як ту колоду у власному оці, й не помітили російські ЗМІ, які навперебій тараторять про «спорт внє палітікі». Навіть російськомовну Вікіпедію ці «людиноподібні» ігнорують.
А там «русскім по бєламу» написано, що Олександр Авер’янов до футболу взагалі-то залучився в українській Горлівці на Донеччині, де в «групі підготовки» «Шахтаря» Горлівка йому й привили любов до футболу, навчили його азам. Продовжив свою футбольну освіту здібнй юнак в Миколаєві – в ДЮСШ-3, а згодом — вже в Одесі – у «групі підготовки» «Чорноморця». Зараз ці футбольні школи називаються «ДЮСШ» або навіть «Академіями». Вже 16-річним маленькиій на зріст Сашко Авер’янов був залучений до тренувань з основним складом «Чорноморця», а у 1966-му – він у 17-річному віці дебютував у футболці «Чорноморця» у «Вищій лізі» чемпінату СРСР. У цьому ж віці гравця юнацького складу одеського «Чорноморця» і вихованця горлівського «Шахтаря» тренери юнацької збірної СРСР (тепер пишуть U-18) запросили під червоні знамена збірної. Хто не знає, то поясню, що в ті часи футболісту з України, більше того – з провінційного (за радянських часів) клубу «Чорноморець» Одеса, потрапити до складу збірної СРСР було далеко не просто (на забуваймо, як нелегко було виграти конкуренцію таким «невеличким» українцям, як той же Олександр Заваров). Авер’янов став повноцінною бойовою одиницею, як полюбляють апелювати військовими термінами російські ЗМІ, тієї юнацької збірної СРСР і двічі – у 1966-му та 1967-му вигравав з нею золоті медалі чемпіонів Європи (!!!). Нагадую «мавпоподібним» — найвищі свої футбольні трофеї покійний «Заслужений тренер Росії» Олександр Авер’янов здобув, будучи вихованцем горлівського «Шахтаря» та футболістом одеського «Чорноморця». Це, так би мовити, ті самі «дрібнички», які, за Мікеланджело (його теж можна заперечувати, бо він же не «расіянін»), якраз і створили «Досконалість» на ім’я «Авер’янов».
В історії радянського футболу не так багато футболістів, які можуть пишатися виступом у півфіналі Кубку СРСР. А тих, хто грав на цьому рівні у складі клубу «Другої ліги» — одиниці. Саме таким і став у 1969-му у футболці «Суднобудівника» Миколаїв тоді 20-річний Олександр Авер’янов. Саме він у переможному чвертьфіналі проти московського «Торпедо» у Москві (!!!) розкручував «позвонки» Едуардові Стрельцову, Давиду Паїсу, Леоніду Пахомову, Михайлові Гершковичу та іншим зіркам російського клубу. Більш за те – 20-річний крайній «хав» «Суднобудівника» забив другий м’яч у ворота «Торпедо» Москва. Цей гол став переможним для «Суднобудівника» в його історичному досягненні. Матч завершився перемогою «Суднобудівника» — 2:1.
А у 1975-му році Олександр Авер’янов повернувся у «Вищу лігу» чемпіонату СРСР вже у формі луганської «Зорі» і провів там 25 матчів+3 у Кубку СРСР-1975 (забив чотири м’ячі).
В цілому ж у своїй футбольній кар’єри Олександр Авер’янов 11 сезонів провів в Україні і тільки вісім сезонів він грав в російських клубах. Це ще одна «дрібничка», яка стала складовою його досконалості.
Ось так і створюється «фуфлижний» міф про великий російський футбол (літературу, мистецтво, в цілому культуру тощо), а президент цієї країни заявляє, що ту ж Другу світову війну Росія могла виграти й без України (!!!). Та чи міг би той же «расіянін» Олександр Авер’янов стати тим, чим він став, без української складової його біографії? Питання, як то кажуть, риторичне.
А ми ще раз посумуємо з приводу кончини Олександра Авер’янова і поспівчуваємо його родині та близьким. Земля тобі пухом, Олександре Миколайовичу!

Олександр Мазан, прес-служба «Луганської обласної асоціації футболу», 16 червня 2021 року

По материалам — Луганської обласної асоціації футболу

Запись опубликована в рубрике Спортивный Донбасс. Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *