Просмотры 379

«ВОЛОДИМИР СОСЮРА. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ У ДОКУМЕНТАХ, ФОТОГРАФІЯХ ТА ІЛЮСТРАЦІЯХ» (частина 5)

«История и краеведение Донбасса»

«Лисичанский музей истории горного дела Донбасса»

«Лисичанскуголь»

«ЛИСИЧАНСКИЙ МУЗЕЙ ИСТОРИИ ГОРНОГО ДЕЛА ДОНБАССА» ПРЕДСТАВЛЯЕТ (выпуск 88)

(початок – у попередньому випуску)

«Пісня, віддана народові»

…У повоєнний час Володимир Сосюра видає книжки: «Батьківщині» (1946), «Щоб сади шуміли» (1947), «Зелений світ» (1949), «За мир» (1953), «В саду Батьківщини» (1954), «На струнах серця» (1955), «Солов’їні далі» (1957), «Біля шахти старої» (1958), «Близька далина» (1960), «Поезія не спить» (1964), «Осінні мелодії» (1964) та інші, кілька книг вибраних творів поезій. «За владу Рад» — остання оригінальна книга нових творів побачила світ посмертно (1968).

Два повоєнні десятиліття творчого поступу Володимира Сосюри – то роки напруженої, наполегливої праці, роки неспокійних пошуків і цікавих художніх звершень. Мовляв, це «метелики до святкових дат» писав тоді Володимир Сосюра (хоча, звичайно, поет не цурався оперативних виступів у газетах), а в багатьох і багатьох своїх творах давав взірці широких і значних узагальнень, являв читачеві чимало типізованих образів…

Чимало поем вийшло з-під пера Володимира Сосюри після війни: «Україна», «За мир», «Під клич гудків», «Иван Черемха», «Запроданці». А також остання – «За владу Рад», яка й дала назву посмертній збірці… Поема «Україна» задумана автором як лірична повість про історичне життя українського народу, його героїчну боротьбу з нападниками в далекому і ближчому минулому…

Звернімося до ліричних творів поета кінця 50-х – початку 60-х років:

… Все, що любив я, чим жив,

Моє щастя, і ніжність, і гнів

Я б у пісні хотів зберегти.

Ці слова сказані поетом в одній з його поезій-мініатюр із збірки «Щоб сади шуміли». Вони прекрасно розкривають природу Сосюриної поезії…

Як засвідчують кращі твори Володимира Сосюри, пісня його лишилася такою юною, як і 30-40 років тому. Її емоційного звучання не приглушили роки, гострий поетичний голос співця не затьмарила поволока часу. І, безперечно, поет повне право мав у одній із останніх збірок «Зелений світ» сказав про себе: «І я навік лишився молодим»…

Характерною ознакою більшості повоєнних книг Володимира Сосюри є їх автобіографічність, яка міцно пов’язана саме з Донбасом, з працею, побутом й життям шахтарів. Кровна зацікавленість Володимира Сосюри Донбасом цілком зрозуміла. Зумовлена вона насамперед рисами вдачі, тим, що поет почуває себе міцно зв’язаним із середовищем, з якого вийшов…

Серед найпоказовіших поезій цього плану слід назвати: «Як передать, Донбас, твою красу і силу», «Який мені вітер у серце повіяв», «Осінній вітру свист», «Той ярок», «Біля кліті», «За цементним заводом…»

Який мені вітер у серце повіяв,

Що в нім, як навколо, зелений розмай!

Про що б не писав я, не думав, не мріяв,

Та все перед мене донецький мій край.

Саме вірші Сосюри про Донбас ще раз показують, як автор уміє підняти, здавалося б, зовсім «непоетичні» теми…

(далі буде)

 

Олександр Мазан, фахівець «Лисичанського музею історії гірничої справи Донбасу» ПАТ «Лисичанськвугілля», 22 жовтня 2018 року

Запись опубликована в рубрике х История и краеведение Донбасса х, х Лисичанскуголь х. Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *