Просмотры 181

«ВОЛОДИМИР СОСЮРА. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ У ДОКУМЕНТАХ, ФОТОГРАФІЯХ ТА ІЛЮСТРАЦІЯХ» (частина 3)

«История и краеведение Донбасса»

«Лисичанский музей истории горного дела Донбасса»

«Лисичанскуголь»

«ЛИСИЧАНСКИЙ МУЗЕЙ ИСТОРИИ ГОРНОГО ДЕЛА ДОНБАССА» ПРЕДСТАВЛЯЕТ (выпуск )

(початок – у попередньому випуску)

«Пісня, віддана народові»

… Промчали вершники революції – до Збруча й за Збруч, до Вісли сягнули, з краю в край пройшли Україну, били петлюрівців, денікінців, махновців… Донбас, Одеса, Єлисаветград… Тоді ж, виправивши нерозважні кроки, які зробив під впливом націоналістичної романтики і які тимчасово відвели його від народу (треба зважати на те, що автор цієї статті Юрій Бурляй написав її за радянськіх часів з відповідною ідеологічною спрямованістю. Насправді «нерозважливими кроками» Сосюри в цей час Бурляй назвав те, що Володимир воював уже проти радянської влади – прим. Олександр Мазан), Володимир Сосюра знову став до революційних лав, як червоний боєць і поет-агітатор…

«В гаряче літо 1920 року у фронтовій поезії найбільш захоплюючою і улюбленою стала тема «На Варшаву!»

В огне и дымах зорь кровавого заката

С заржавленных ворот засов последний сбит.

И больше нет преград для красного солдата,

В Варшаву вольный путь в лучах побед горит, —

писав тодішній червоноармієць 361-го полку 41-ї дивізії 14 армії Володимир Сосюра («Красная звезда», 11 серпня 1920 року, №140)…

Як активний учасник визвольної боротьби, червоноармієць Сосюра був прийнятий до лав більшовицької партії (Одеса, 1920 рік). Це зобов’язувало ще краще і наполегливіше працювати, віддавати всі свої сили молодого поета і курсанта військово-політичних курсів Червоної Армії (Єлисаветград (теперішній Кропивницький – прим. Олександр Мазан), кінець 1920 – початок 1921 років)… У квітні 1921 року агітпроп ЦК КП(б)У (центральний комітет комуністичної партії (більшовиків) України – прим. Олександр Мазан) відкликає Володимира Сосюру з армії. Він приїжджає до Харкова, тодішньої столиці УРСР (Української радянської соціалістичної республіки – прим. Олександр Мазан), і цілком віддається літературній праці… Серед творів на тему громадянської війни чільне місце посідає «Червона зима» (1921), що спершу частинами була надрукована в газетах «Красная звезда», «Вісті», збірниках «На сполох», «Звено», а далі – в повному вигляді у двох перших збірках автора (Володимир Сосюра, «Поезії», Суми, 1921; Володимир Сосюра, «Червона зима», Харків, 1922)… Поет дуже точний у своєму в значній мірі автобіографічному творі. Він просто і невимушено говорить про товаришів-бійців, задушевно виливає свої думки, переживання. Та було б більш ніж несправедливо звести «Червону зиму» до розкриття лише біографії поета. Ліричний герой поеми – типовий, узагальнений образ. У ньому відтворено характерні риси тодішнього молодого робітника Донбасу… У цьому образі втілено характерні риси епохи… «Червона зима» Володимира Сосюри увійшла в радянську літературу як класичний завершений твір…

Перша половина 20-х років – це період бурхливого розвитку масштабного ліро-епосу Володимира Сосюри. Він – один із тодішніх молодих митців, що чи не найактивніше, найпослідовніше розвивав цей найбільш трудомісткий жанр. І, разом з тим, такий, який дозволяв авторові оригінальним фабульним рішенням, цікавим конструкціям якнайповніше відтворювати широченні перспективи, заглиблюватися у саму гущу життя. Збірки, що побачили світ тоді, окрім згаданих, — «Осінні зорі» (1924), «Місто» (1924), «Сніги» (1925), «Сьогодні» (1925). Поеми «1871» та «Залізниця» опубліковані окремими виданнями. Справді, вже один перелік творів цього жанру говорить сам за себе. На теми громадянської війни маємо: «1917», «Навколо», «Залізниця», «Инна». На теми відбудови: «Оксана», «Шахтьор», «Хлоня», «Воно», «Робітфаківка»… Своєрідним віршованим репортажем є поема «Сількор»… У вірші «Я зустрів тебе таку веселу…», писаному в середині 20-х років, зворушливо відтворено інтимні почуття ліричного героя… Серед ліричних шедеврів Володимира Сосюри на початку 20-х років, творів, що назавжди увійшли у нашу літературу , слід назвати й вірші «Ластівки на сонці…», «Так ніхто не кохав». Остання поезія звучить як сердечне зізнання. Він оповитий романтикою глибокої вірної любові. Від кохання «розквітає весна на землі» і вся рідна земля, як під час великого свята, «убирається зрання», щоб зустріти закоханих…

У середині двадцятих років поетом оволоділи тимчасові розслаблені настрої як своєрідна «реакція серця» на контрасти НЕПу. І хоча поет добре та гаразд розуміє що «їх (тобто – дрібних буржуа – прим. Юрій Бурляй) другим треба взяти», тобто належить йти в ногу з народом, партією, одначе сумні мотиви часом таки вловлювалися. Вони знайшли відображення головним чином у вірші «Місто» з однойменної збірки… У збірці «Серце» (1931) Сосюра полемізує із вульгаризаторами, які заперечували лірику, переконливо засвідчують, що поет спроможний подолати все те нездорове, що заважало його поступу…

(далі бцде)

 

Олександр Мазан, фахівець «Лисичанського музею історії гірничої справи Донбасу» ПАТ «Лисичанськвугілля», 12 жовтня 2018 року

Запись опубликована в рубрике х История и краеведение Донбасса х, х Лисичанскуголь х. Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *