Просмотры 149

«ВОЛОДИМИР СОСЮРА. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ У ДОКУМЕНТАХ, ФОТОГРАФІЯХ ТА ІЛЮСТРАЦІЯХ» (частина 2)

«История и краеведение Донбасса»

«Лисичанский музей истории горного дела Донбасса»

«Лисичанскуголь»

«ЛИСИЧАНСКИЙ МУЗЕЙ ИСТОРИИ ГОРНОГО ДЕЛА ДОНБАССА» ПРЕДСТАВЛЯЕТ (выпуск 44)

(початок – у попередньому випуску)

«Пісня, віддана народові»

Володимир Миколайович Сосюра народився 6 січня 1898 року на станції Дебальцеве (тепер Донецької області) в родині рисувальника. Згодом, після тяжких поневірянь та тривалих мандрів, у пошуках кращого життя сім’я переїхала у Третю Роту (селище Верхнє – теперішній Лисичанськ Луганської області), де й минуло дитинство та юність майбутнього співця. Неспокійний характером, гострий на слово й разом з тим обдарований поетичним чуттям, Микола Володимирович Сосюра – батько майбутнього поета – ледве зводив кінці з кінцями. Ось чому він брався за кайло й спускався у шахту добувати вугілля, писав за п’ятак «прошенія» селянам до суду, був землеміром, чорноробом, учителем.

Володимир Сосюра розпочав освіту в п’ятирічній, так званій двокласній міністерській школі. Після смерті батька юнак змушений був на деякий час перервати навчання.

На щебінь часто ми до Сущенка ходили,

За це платили нам щоденно четвертак…-

( у ті часи – на початку минулого сторіччя —  «четвертаком» називали монету вартістю у 25 копійок. Пізніше – уже в 50-80-х роках «четвертаком» стали називати купюру у 25 радянських рублів. Отак знецінилось життя за декілька десятків років Радянської влади у Верхньому-Лисичанську – прим. Олександр Мазан)

писав він згодом, згадуючи ті далекі сумні часи. Нарешті Володимира Сосюру, який блискуче склав вступні екзамени, вдалося влаштувати учнем-стипендіатом у Кам’янське сільськогосподарське училище поблизу станції Яма (тепер – Сіверськ Донецької області), де він навчався три роки.

Агрономом Сосюра не став, хоча трепетна любов до землі, до всього живого і сущого в світі була органічною потребою його ніжної тривожної душі.

Я закоханий в синь океану,

В свіжий дух, що пливе од ріллі,

А ще дужче – у зорі рум’яні,

Рідні зорі моєї землі, —

писав пізніше поет. Саме ця велика любов, яка рано пробудилася, змушувала допитливого школяра якось по-іншому дивитися на світ, знайти у буденному незвичайне, у звичайному – особливе. Це казкове чудо перетворення називається ПОЕЗІЄЮ, і до своєї  милої країни ПІСНІ юний Сосюра вирушив у чотирнадцять літ.

Перші літературні спроби припадають на роки імперіалістичної (так тоді комуністи називали Першу світову – прим. Олександр Мазан) війни… Він починає співробітничати в бахмутській «Народной газете», лисичанських «Голос Рабочего» и «Голос труда». Треба сказати, що творчість Володимира Сосюри вже з самого початку розвивалась під благотворним впливом класичної російської та української поезії… Вже на Сосюру-школяра особливе враження справила наснажена романтикою волелюбної борні поезія Михаила Лермонтова, Тараса Шевченка, народна пісня.

Та ось ударив грім революції. Володимир Сосюра сприйняв Жовтень ( у радянські часи «Жовтнем» називали не нинішній місяць року жовтень, а так звану Велику Жовтневу революцію 7 листопада 1917 року – прим. Олександр Мазан), як торжество правди трудящих… Спочатку юнака бачимо в рядах червоних повстанців Лисичанського содового заводу (тоді він називався «Донецьким содовим заводом» і був розташований у тодішньому Верхньому  — прим. Олександр Мазан),серед робітничих дружинників, що вирушили на бій з калединцями та кайзерівськими окупантами:

На захід ідуть легіони,

І що нам кохання і смерть?

Повітрям тугим і червоним

Серця переповнено вщерть…

 

(далі буде)

 

Олександр Мазан, фахівець «Лисичанського музею історії гірничої справи Донбасу», 11 жовтня 2018 року

Запись опубликована в рубрике х История и краеведение Донбасса х, х Лисичанскуголь х. Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *