«Історія і краєзнавство Донбасу» (випуск №519)
У 1999 році – десять років тому — «Робітнича газета» українською мовою вперше опублікувала роман колишнього підполковника СБУ, відомого письменника і краєзнавця з Вінничини Вадима Вітковського «Капкан на перевертня».
У 2015 році видавництво «Едельвейс і К» (Вінниця) видало двомовне видання «Капкан на перевертня-2» (доповнене, уточнене і виправлене), яке «Історія і краєзнавство Донбасу» пропонує вашій увазі
(продовження, початок – у попередніх випусках)
ГЛАВА 5 (частина 2)
… Зі всього видно, що охороняли Гітлера бездоганно. Фахівці розробляли маршрути його поїздок, їх постійно доуточнювали, а, в разі необхідності, — терміново змінювати. Спочатку проходила поліцейська машина і це означало, що необхідно приготуватися – прослідує ескортована персона! Все приводили у бойову готовність. Відтак ніхто не міг переходити вулицю. Учасники операції поверталися обличчям до публіки, щоб у своєме секторі бачити кожного і запобігти можливому замаху.
Прошелестіла машина імперської безпеки і ось, нарешті, малопримітний «Мерседес-Бенц». Сяє, мерехтить чорним лакуванням кузова. Гітлер завжди сідав у машині поряд з водієм, а місця позаду займали охоронники. «Мерседес» не мав східця-порогу, щоб ймовірний зловмисник не міг стрибнути на нього і вчепитися за виступи кузова.
Уздовж всього маршруту на дахах будинків влаштовували спостережні пости. З них у біноклі оглядали вікна і покрівлі на протилежному боці вулиці, а вночі вмикали потужні прожектори. За кілька годин до проїзду сужбовці імперської служби безпеки парами обходили квартири і востаннє попереджали жителів, щоб позачиняли вікна і не з’являлися на балконах. Перекривали всі шляхи до міста. А 2-й відділ гестапо арештовував і брав під нагляд «політично неблагонадійних» — вкупі з відомими кишеньковими злодіями, проститутками й усілякими пройдисвітами — під арешт потрапляли й активні члени комуністичної і соціал-демокнратичної партій, яких ще не встигли запроторити до концтаборів.
Місто, яке мав перетнути автомобіль фюрера, і вся місцевість довкола нього оголошувалися забороненою зоною. Жоден літак не міг з’явитися в цей час над містом. Зенітна артилерія займала позиції. На злітних смугах аеродромів завмирали у бойовій готовності винищувачі, щоб у потрібний момент кинутися на перехоплення нападника.
Умовно місто розбивали на дільниці, призначали старших, як правило – відомих своєю відданістю фюреру і рейху людей, вони кожних півгодини доповідали по телефону начальнику охорони.
Ніхто і ніколи наперед не знав, де зупиниться Гітлер. Вибирали завжди служба безпеки і 2-й відділ гестапо, які перед тим детально вивчали план приміщення, всі підходи до нього і тримали це у великій таємниці.
Втім, були у Гітлера і свої «улюблені» місця зупинок на відпочинок. У Бреслау – готель «Монополь», власник якого був членом нацистської партії з великим стажем, таємним співробітником гестапо, а обслугу постійно перевіряли на «політичну благонадійність». Точнісінько так перевіряли і сім’ї, які мешкали в сусідніх будинках, деякі їх члени були інформаторами гестапо.
За кілька днів до прибуття Гітлера у Бреслау туди приїжджала команда імперської служби безпеки, поселялася в готелі, наглядала за прибиранням і всією підготовкою прийому. В кімнатах фюрера денно і нощно сидів охоронник.
До Бреслау Гітлер прибував літаком. Тоді летовище оточувала охоронна поліція. Пропускали на нього лише за спеціальними дозволами. Коли літак Гітлера – «Юнкерс» з трьома двигунами – торкався колесами бетонки, фіксувалося його прибуття до міста. Далі – все за підготовленим і погодженим сценарієм, всі ролі якого ретельно розписані…
(далі – буде)
Олександр Мазан, 6 січня 2019 року
