ВАДИМ ВІТКОВСЬКИЙ. «КАПКАН НА ПЕРЕВЕРТНЯ-2» (частина 4)

«Історія і краєзнавство Донбасу» (випуск №498)

У 1999 році – десять років тому — «Робітнича газета» українською мовою вперше опублікувала роман колишнього підполковника СБУ, відомого письменника і краєзнавця з Вінничини Вадима Вітковського «Капкан на перевертня». У 2015 році видавництво «Едельвейс і К» (Вінниця)

 видало двомовне видання «Капкан на перевертня-2» (доповнене, уточнене і виправлене), яке «Історія і краєзнавство Донбасу» пропонує вашій увазі

(продовження, початок – у попередніх випусках)

ГЛАВА 2

                                                                                                        Моїм батькам – Миколі Микитовичу і Лідії Григорівні

І на тобі: 5 грудня 1941 року несподівано почався могутній контрнаступ «переможених» радянських військ. Спершу стрімко рушили вперед частини Західного фронту, а за ними – сусідніх фронтів… Війська Калінінського фронту клином протаранили оборону німців і потіснили їх на десятки кілометрів. 15 грудня 1941 року сили Західного фронту Червоної Армії Радянського Союзу взяли місто Клин…

Окупантам довелося спішно залишили Крюкове і Солнєчногорськ… Під Тулою танкова армій Гудеріана також зазнала поразки і, втративши 70 броньованих машин, відступила… На радянських штабних картах позначку лінії фронту перенесли вперед на 130-150 кілометрів!

А в імперській канцелярії Берліна творилася несусвітня веремія. Гітлер викликав до себе Головнокомандувача Сухопутними військами генерал-фельдмаршала Вальтера фон Браухіча

-Як ви до цього допустили? – Адольф Гітлер у гніві був страшний, люттю палахкотіли вирячкуваті очі, тремтіли губи, нервово сіпалася щока і голова на тонкій шиї.

— Як ви могли?! – тупнув ногою в лакованому чоботі. – Яка тепер ціна всім тим вашим доповідним?!

Кинув на стіл перед фон Браухічем купку машинописних сторінок з його — фон Браухіча (він це помітив) – підписом. У пам’яті постали знайомі рядки доповідних, продиктовані ще нещодавно ад’ютантам: «На дільниці Другої армії події розгортаються задовільно…», «На північному заході Москви вступила в бій з 6-го грудня 1941 року Двадцята російська армія. Тут можна розраховувати на посилення натиску, хоча досі він не проявлявся…», «Посилюється натиск на Другу армію…»

Так, це були його рядки…

_- Ви мене обманювали, фон Браухіч! – не заспокоювався Гітлер. В нього ще дужче почала тремтіти поранена рука і він засунув долоню до кишені штанів. – 9 грудня… Подумати тільки – вже 9 грудня! – ви мене заспокоювали… Ось послухайте свої слова: «Не слід чекати яких-небудь глибоких проривів і значення наступу – чисто тактичне…» Що скажете?

— Ніхто не думав…

— Годі, фон Браухіч! Мовчіть!.. Ви були на фронті, стежили за ситуацією… — бігав кабінетом Гітлер. – Навіщо мені такі головнокомандувачі, які не думають?!… «Ніхто не думав…» Ідіть геть, фон Браухіч!

Фон Браухіч з білим, мов крейда, обличчям вийшов з кабінету і схопився за серце. «Все! Крах! Відставка!..»

_- Що сталося? – кинувся до нього стривожений генерал-фельдмаршал Вільгельм Кейтель, який саме чекав аудієнції у Гітлера.

 Все! Для мене війна закінчилася… поразкою… — фон Браухіч потяг ноги до дверей.

Коли Кейтель зайшов до Гітлера, у того вже був підготовлений проект наказу про звільнення фон Браухіча.

— Фон Браухіч не справився… Командування військами на суші я беру на себе!… – сказав Гітлер.

Кейтель мовчав. Розумів: це означає, що віднині і його генеральний штаб потрапляє під персональну опіку вождя.

— Я поїду на фронт! Я буду жити у штабному бункері, а якщо стане потрібно, — то й у вагоні, на дошках, — не вгамовувався Гітлер. – Ще не все втрачено!… Я сам буду командувати моїми солдатами…

Після розмови з генерал-фельдмаршалом Кейтелем фюрер відразу подзвонив начальнику своєї охорони генералу Раттенхуберу і наказав пришвидшити будівництво штаб-квартири в Україні. Ставши Головнокомандувачем Сухопутними військами, Гітлер розумів, що потрібно мати штаб-квартиру на Східному фронті, щоб там, на місці, розробляти стратегічні операції і звідти керувати бойовими діями.

(далі буде)

 

Підготував до публікації Олександр Мазан, 4 січня 2019 року

Запись опубликована в рубрике х История и краеведение Донбасса х. Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *