«БАТЬКО МАХНО». К 130-РІЧЧЮ НЕСТОРА МАХНО (частина 8)

«История и краеведение Донбасса»

«Лисичанский музей истории горного дела Донбасса»

«ЛИСИЧАНСКИЙ МУЗЕЙ ИСТОРИИ ГОРНОГО ДЕЛА ДОНБАССА» ПРЕДСТАВЛЯЕТ (выпуск 142)

Проект «Історія та краєзнавство Донбасу» пропонує вашій увазі книгу Валерія Волковинського «Батько Махно», яка вийшла у 1992 році та не втратила своєї актуальності до сьогодення. Постать Нестора Махна в нашій історії – одна з найбільш неоднозначних. Можливо, цей матеріал відкриє для широкого читача деякі сторінки життя «Батьки Махна». Ця книжка є доступною в бібліотечній мережі Лисичанська.

 

Валерій Волковинський

Товариство «Знання». Серія 1 «Час», №3

Бібліотека журнали «Пам’ятки України». Серія 1 «Українське відрождення: історія і сучасність», №3

Київ, 1992, тираж 24 882 примірники

 

(продовження)

 

ПРОТИ ВСІХ ВЛАД І РЕЖИМІВ (частина 4)

…Кайзерівські війська стрімко просувалися на схід. Селянство, яке отримало землю і більше думало про весняну сівбу, ніж про збройний опір, не дуже поспішало поповнювати махновські загони. Однак озброїти їх могли лише більшовицькі війська, які вели бойові дії проти Центральної Ради України та її тодішніх союзників. У березні 1918 року, дізнавшись, що в Пологах перебуває начальник південного резерву радянських військ О.М.Беленкевич, Махно запросив його до Гуляйполя, розповів про свою нелегку долю царського в’язня, боротьбу проти поміщиків і колоністів, уміло показав, чого досяг, а на завершення навіть влаштував парад свого війська. Беленкевич був вражений побаченим і в запалі вигукнув: «Гуляйполе – це маленький червоний Петроград!» Він виділив Махнові 3 000 гвинтівок, два вагони патронів, шість гармат та дев’ять вагонів снарядів. Однак організувати належну відсіч німецьким військам Махно не зміг і, рятуючись від своїх численних ворогів, змушений був відступити у напрямку Таганрога.

Таким чином, з приходом кайзерівських військ Махно втратив владу у Гуляйполі та окрузі. Зазнали краху й усі здійснені махновцями перетворення. До маєтків повернулися поміщики і колоністи, які з допомогою окупантів відібрали у селян землю, майно і реманент, вчинили криваву розправу над ними. Характеризуючи діяльність свого учня з березня 1917 року до квітня 1918 року, Петро Аршинов писав: «Серед місцевих селян він у той час завоював величезну популярність, однак на тлі російської дійсності, коли революція висунула низку енергійних натур, він нічим особливим не вирізнявся».

У квітні і травні 1918 року Нестор Махно мандрував по містах півдня Російської імперії та Поволжжя. Він побував у Таганрозі, Ростові-на-Дону, Царицині, Саратові, Астрахані, потім знову опинився у Саратові, звідки вирушив до Москви. Тоді, хоча й з великим запізненням, Махно дізнався про те, що 29 квітня німці розігнали Центральну Раду України і поставили на чолі Української держави гетьмана Павла Скоропадського. З одного боку, Махна порадувала ця звістка, бо ніби підтвердила правильність його боротьби проти Центральної Ради України, а з іншого – він розумів, що відродження Гетьманщини є кроком до відновлення монархічних порядків.

Зустрівшись у Москві з Аршиновим і дізнавшись про знешкодження органами ЧК анархістів, Махно обурювався діями радянської влади. У глибині ж душі він вважав міських анархістів зрадниками великої ідеї, бо був твердо переконаний, що справжній анархіст мусить не відсижуватися в столиці, а йти на село і піднімати селянські маси на революційну боротьбу. Аршинов організував зустріч Махна з Кропоткіним, яка відіграла важливу роль у долі гуляйпольського ватажка. Можливо, вперше Нестор відчув себе особою, здатною вершити історичної ваги справи.

У цей час відбулося багато подій у Москві: утворення Компартії (більшовиків) України (КП(б)У), заколот лівих есерів, яких, за словами Махно, «більшовики розіб’ють одним авторитетом Леніна і Троцького». Махно бачив і слухав багатьох радянських керівників: Лева Троцького, Миколу Бухаріна, В.Загорського, В.Затонського, Яківа Свердлова. Побував він на прийомі у Володимира Леніна. Махно пішов з ленінського кабінету із змішаним почуттям обурення і захоплення. Ленін, як особистість, справив величезне враження на бунтаря (він неодноразово в спогадах повторював словосполучення «мудрий Ленін»), але Махно вирішив, що саме вождь більшовиків — ініціатор утисків анархістів. Селянським нутром Нестор відчув у особі керівника держави диктатури пролетаріату небезпеку для селянства…

 

(далі буде)

 

Олександр Мазан, фахівець «Лисичанського музею історії гірничої справи Донбасу» ПАТ «Лисичанськвугілля», 5 листопада 2018 року

Запись опубликована в рубрике х История и краеведение Донбасса х, х Лисичанскуголь х. Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *